Я відчуваю все натхнення світу –
Як щирий дощ, що дарить прохолоду.
Я чую дзвін, століттями забутий,
Що відрізняє долю і свободу.
Я відпускаю нескінченні кроки,
Що не призводять до трансформування
І я звільняю ті шалені роки,
Що так ховали спів-творіння та спів-знання.
Я сподіваюсь, що натхнення хвиля
Повільно змиє все безглуздя світу
Залишивши позаду час безсилля,
Побачать люди – шлях великих змін відкрито!
Наталія Стаднічук, червень 2011 р.