Я відчуваю все натхнення світу –

Як щирий дощ, що дарить прохолоду.

Я чую дзвін, століттями забутий,

Що відрізняє  долю і свободу.

Я відпускаю нескінченні кроки,

Що не призводять до трансформування

І я звільняю ті шалені роки,

Що так ховали спів-творіння та спів-знання.

Я сподіваюсь, що натхнення хвиля

Повільно змиє все безглуздя світу

Залишивши позаду час безсилля,

Побачать люди – шлях великих змін відкрито!

Наталія Стаднічук, червень 2011 р.


Добавить комментарий